МДМА VHQ Полевской

Вот вышел я на волю после того, как там на закладке оттягивался. Банда шла на круги своя, и мне такой задроту, как я, приболтать удалось. Что там у тебя? А нахуй знаешь, лови шпреху – МДМА. Да, самый апер амфетамин, брат! Шажок там, шажок сям, и черт его знает, что уже тебе кажется – или ты с грибами встречаешься, или уже крэк потянул. Короче, после того, как глазки закрылись и я отвиснул, мне приснилось, что надо мне водительские права получить. Хуй его знает, откуда такая идея взялась, но я на всякий случай открыл глаза и пошел в погон за этой впиской.

Думаешь, это просто? Да я в тот день втертый был как никогда. И понять не могу, что черти происходило вокруг. Все, братва, какие-то выебонышы, все как на иголках. А я, блядь, все бдю. Это наверное потому, что анашкой перед сном залился. А ведь еще и шмалять начал – вырубился как медведь. Только проснулся и уже водительское удостоверение в руках – шоб я коньюктуру на нем натурил!

И так, первый день. Я сижу дома, курю свои закладки и думаю – а почему бы и нет, сдам на права. Второй день. Встал с кровати, вошел в туалет, и на корточках харю себе в зеркало: "Братан, сегодня у тебя все получится! Даешь незамутненную анашку!" Забил плиту, перекур, и я уже на волоске от перехода в нирвану. Анашку лучше шмалять в пару с грибами! Ладно, пошел я себе в ГАИ.

Первый же утомительный день. Хули, братва, с этими экзаменами? Шоб я их всех на хуй послал! Там про пешеходов спрашивают, про светофоры, про разрешенные скорости. Чур я – главный на дороге! Перекурил я во время обеда, выкурил! И чо? И отвис, брат!

Третий день. Вот и последний этап. Я уже встречу свою мамашу с впиской! Словно бомбу зажечь, я к себе подошел. Отдал денежку за экзамены, а они, батьки, мне дали машину – щоб я на нее сел и поехал. Они мне доверяют! Ладно, не злись, жмакни себе анашку, и завались за руль. Я так катался, будто меня на крэке наркоманы везут! Все закончилось хорошо, братва. Я сдал без проблем! А когда у меня в руках водительское удостоверение оказалось, все отвисли! Опять же, шмальнул грибы – вон там, на стенке, сверху.

Братухи, вирубайте! Давайте цепляться за плюшки, яких тут завались! На пару з корешами я став героєм неймовірного пригода, і хочу з вами поділитися цим вживу. Моя історія, братця, запам'ятай, це бомба! Таке трапляється не кожен день.

Ось все як почалося. Я вже кілька років заїжджаю на справжню хімію і завжди на голові були якісь закладки. А ще у мене свій секретний бізнес, гидропоника натирає гаманці зеленим бур'яном. Так от, раз я жартував з головою найкрутішої братви, він порадив покурити ракету, а якщо хочеш чище, то добав опіуму. І, звичайно же, я послухав його слова.

Маєш ракету в руках - пацан, ти на вищому рівні! Кайфуєш на повну катушку. Аж от-от здибаєш по світу в марочці, яку сам відросиш. З'їжджаю в джунглі, аж там картина - льоскот, по всіх боках накладені вдомаї. Нікуди дітися, фонячити сенсей та різати леся - свято розпочинається!

Від пристрасного косяку не могло бути кращого. У такому розмаїтті пацани можуть доходити до самого судового засідання. Серйозно! Модний світ курить "гудки" з розумом. Пам'ятаю, як раз коли закурили ракету за рахунок неонової моди, а вони прилітають, та самі не в курсі чим нюхають - аж тиць пролетив, нажерся лямаків. Закарпатські наркотики знімають блокаду з розуму, браття!

Залишилось намати закладки та почекати мінера, щоб запросити його до себе. Це - агент, що роздає з'їдену атмосферу, фармацевт у своєму розумінні. І ось він з'явився. На прогулюванні, на футбольному полі. Я помітив його по одязі, взагалі, він схожий на кіиіборга. Він був такий важкий в одязі, що знятися з нього найнормальніше було, якісь дві години у ночі. Ще нікому в моїй компанії не вдалося змусити його зняти халат. Ми просто знайшли спосіб обгрунтувати те, що його невчасне поводження - це не привілейованість, це абсолютно нормально. І пам'ятайте - якщо ви хочете засвоїти фірмовий стиль, забудьте про протиріччя.

На наступний день ми поїхали на футбол з братвою. Ми зустрілись біля стадіону, всі одягнуті у нові балаклави і футболки нашої банди. Було велике свято: тисячі фанатів, гучні пісні, червоні запальники і банери. Ми були гордими представниками своєї компанії, завжди модні та круті. Проходження коксика по трибунам було нашим ритуалом, аплодисментами і вигуками наші фанати відзначали наше віддання. Ми знали, що це було варто.

Перегляд матчу був захоплюючим. Ми кричали, підтримували нашу команду, вигукували лозунги. Марка з нами, а мій закладки надійно працював. Ми створювали атмосферу вогню і ейфорії, кожна наша ракета розсікала небо, сповнена гарячих співчуттів. Я відчував себе частиною чогось більшого, щось, що поєднало нас. І навіть коли наша команда програла, ми не покинули поле розчаровані. Ми були щасливі, що могли бути тут, разом, підтримуючи свою команду і нашу дружбу.

І ось настав час розходитися. Ми вирішили закинути в гарячих спину закладку, щоб продовжити свою ейфорію. Марка і коксик наше все! Відпочинути і повернутися у свій сірий реальність? Ніколи! Ми були наркоманами, і це наш спосіб життя. Ми знали, що завжди будемо шукати нові пригоди, витрачати гроші на наші улюблені речовини, ризикувати і веселитися, незважаючи на всі негаразди і проблеми. Ми були вільними душами, і ніякі обставини не могли змусити нас змінити наше бачення світу і нашої реальності.

Таке, чуваки, сталося зі мною. Моя незабутня подорож на футбол з братвою, зовсім іншим і спеціальним способом насолоджуватися життям. І тепер я знаю, що нічого не може зіпсувати цей момент. Ми вирішили, що наша банд